На початку жовтня екологічна громадськість світу відзначає Всесвітній день захисту тварин, який прийнято відмічати у день смерті Святого Франциска – великого святого, який вважався заступником та покровителем  беззахисних, у тому числі тварин.
	Рішення про щорічне святкування такого дня було прийняте ще у 1931 році учасниками Міжнародного конгресу прихильників руху з захисту природи, який проходив у Італії. Це рішення підтримали організації, створені з метою захисту тварин в різних країнах світу.
	З того часу міжнародною спільнотою багато зроблено в галузі підвищення суспільної свідомості та активності громадян щодо захисту тварин та гуманного ставлення до них.  На сьогодні у світі діє цілий ряд міжнародних природоохоронних  конвенцій і угод світового, європейського, регіонального та міждержавного рівнів, які є чинними й для України.

Серед них: Конвенція про охорону біологічного різноманіття, Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (Рамсарська конвенція),  Конвенція з охорони дикої фауни, флори, та природних місць перебування в Європі (Бернська конвенція), "Про міжнародну торгівлю видами дикої флори і фауни, що знаходяться під загрозою знищення" (CITES).

Таким умовам відповідає сформована повноцінна, цілісна екологічна мережа, яка складається з територій – природних ядер, де здійснюється охорона видів, та екологічних коридорів, які поєднують місця проживання та є можливими шляхами міграції тварин. З метою зменшення впливу людини визначаються спеціальні буферні зони та зони відтворення. Таким чином створюється цілісна екологічна мережа, яка збирає збережені природні комплекси  у єдину систему та забезпечує виживання тварин.  

Тому особливе місце у справі охорони диких тварин займає Закон України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки".

На Вінниччині впроваджується "Регіональна програма екологічної мережі  Вінницької області на 2004-2015 роки”, затверджена рішенням 9 сесії 4 скликання від 22 жовтня 2003 року.

Держуправлінням проводиться системна робота із виявлення рідкісних та зникаючих видів тварин та надання місцям їх проживання статусу  об'єктів природно-заповідного фонду. Такі території автоматично являються природними ядрами й забезпечують охорону тварин. Дуже добре, коли в таких місцях, окрім охорони, здійснюються біотехнічні заходи, зокрема, підгодівля тварин взимку та створення кормових полів. Такі заходи сприяють концентрації тварин в зимовий період, зменшуючи для них ризик стати об'єктами незаконного полювання, адже розвинена мережа доріг, сучасна зброя та транспортні засоби залишають тваринам дуже мало шансів на виживання. В першу чергу це стосується копитних тварин. Приклад – практичне зникнення в області лося, який є особливо вразливим видом, оскільки,  звик до людини та схильний до міграції. Зменшилась в області й чисельність субпопуляції зубра європейського. 

Гострою проблемою, у сенсі збереження диких видів фауни, залишається надання в оренду водних об'єктів – ставків. На сьогоднішній день зберігається тенденція знищення рослинних комплексів з метою збільшення плеса для промислового розведення риби, що значно збіднює біорізноманіття даних територій. Адже саме зарослі ставки створюють сприятливі умови для проживання та розмноження птахів та окремих видів тварин, зокрема, видри й ондатри.

Передбачений у нашій країні й захист домашніх тварин й тварин, які утримуються в неволі. Так, Законом України "Про захист тварин від жорстокого поводження " визначені  правила  утримання домашніх тварин та диких тварин у неволі. Зокрема, чітко визначено, що утримання диких тварин у  неволі  допускається  за  наявності дозволу,  який видається  центральним  органом  виконавчої  влади з питань охорони навколишнього природного середовища – Мінприроди України.