Охорона і раціональне використання природних ресурсів є одним із завдань державного управління та місцевого самоврядування. Сучасні реалії вивели на перший план екологічні проблеми, що пов’язані із спалюванням пожнивних решток і сухої природної рослинності та створюють серйозну загрозу для здоров’я людей і навколишнього природного середовища.
Адже вогнем знищується не лише суха рослинність, але й насіння та коріння живих рослин. Знищується мікрофлора та фауна верхнього шару ґрунту, гинуть комахи, які є запилювачами рослин, їх личинки, дощові черв’яки та інші організми, які беруть участь в процесі утворення ґрунту, а також дрібні тварини, птахи та місця їх гніздування. Збіднюється склад трав, оскільки згорає насіння однорічних, дворічних, деяких багаторічних рослин та шар сухої трави, що утримував вологу, перегнивав, створював мікроклімат для існування багатьох рослин, тварин, комах, формував ґрунт. Руйнується гумус, погіршується якість ґрунтів, що призводить до зниження урожайності, зменшується їх протиерозійна стійкість. Щорічні пали в одному і тому ж місці призводять до зміни видового складу рослинності і покіс перетворюється на плантацію грубого буряну.
Дослідження екологічних наслідків спалювання стерні встановили, що при спалюванні соломи та пожнивних решток в умовах низької вологості ґрунту згоряє не лише рослинна органіка, а й гумус найбільш родючого поверхневого шару. При спалюванні стерні озимої пшениці на одному гектарі знищується така кількість органічної речовини, яку можна компенсувати лише внесенням 40 т/га гною. Різко погіршуються водно-фізичні властивості ґрунту. Чисельність основних еколого-трофічних груп мікроорганізмів чорнозему опідзоленого знижується в середньому на 10-60% залежно від їх виду. У даному зв’язку можна згадати, що на утворення 1см родючого шару необхідно близько 100 років.  Разом з тим, шар чорнозему у деяких місцях Вінниччини дві з половиною тисячі років назад становив понад один метр! Такий пласт чорнозему зафіксований під насипом кургану скіфського часу біля с. Степанівка Вінницького району.
Альтернативою бездумному спалюванню соломи може стати виробництво солом’яних пелет для одержання теплової енергії, як це роблять у розвинених країнах Європи, зокрема у Польщі. Окрім того, на Вінниччині успішно працює підприємство, яке виробляє біодеструктори стерні та інших рослинних решток, які прискорюють утворення гумусу та покращують якість ґрунтів.
Чинним законодавством України передбачені можливість та умови випалу сухої рослинності, а також відповідальність за їх порушення.  Про це йдеться у пунктах б, г ст.91, ст.96, ст.211 Земельного кодексу України; у ст.35, ст.56 Закону України "Про охорону земель"; ст. 27 Закону України "Про рослинний світ"; ст.39 Закону України "Про тваринний світ". 
Відповідальність за порушення зазначених норм чинного законодавства визначена статтею 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 245 Кримінального кодексу України. 

Спалювання трави, листя, гілля у вогнищах, які розводять на присадибних ділянках, дачах, городах також спричиняє серйозні негативні наслідки.
За умови високої температури горіння та достатньої кількості кисню сміття згорає повністю, при цьому утворюються водяна пара, вуглекислий газ, оксиди азоту. Однак, у звичайному вогнищі, навіть за умови повністю сухого сміття, неможливо досягнути достатньо високої температури для повного згорання. Саме низька температура горіння та недостатня кількість кисню є причиною того, що при згоранні сміття утворюється сполуки з мутагенними й канцерогенними властивостями. Наприклад, при спалюванні кучі торішнього листя й трави згорає лише верхня частина, в той час, як нижня тліє, димить й, при недостатній кількості кисню, виділяє у повітря багато небезпечних для здоров’я людини речовин. Основною складовою диму є хімічно активна й небезпечна для людини сполука – чадний газ СО. Концентрація СО при спалюванні побутового сміття може дорівнювати тій, що реєструється на міських магістралях. Він, дуже легко зв'язує гемоглобін крові, блокує доставку кисню до тканин, внаслідок чого виникає задуха та киснева недостатність, в першу чергу, головного мозку. 
Часто до вогню потрапляє пластик, уламки меблів будівельні матеріали, що істотно підсилює рівень забруднення повітря і збільшує шкоду для здоров’я.
В продуктах горіння містяться сірка, феноли, токсичні вуглеводи, діоксин, який добре розчиняється в жирах, може впливати на спадковість, не кажучи про сполуки свинцю, ртуті та інших важких металів. Діоксин може накопичуватись в організмі людини, повільно його вбиваючи. Гума, згоряючи у вогнищі, виділяє канцерогенну сажу і оксиди сірки, які викликають респіраторні захворювання. При горінні нейлону, паралону, багатьох синтетичних тканин і покриттів виділяються ціаніди (солі синильної кислоти). Загалом, пластикові вироби при горінні виділяють не менше 75 високотоксичних речовин, в тому числі і діоксини.
Відповідальність за самовільне спалювання відходів передбачена ст. 82. Кодексу України про адміністративні правопорушення. 
Органи місцевого самоврядування можуть і повинні зупинити самовільне спалювання на своїй території листя, сухої рослинності або її залишків. Прикладом є Вінницька міська рада.  Самовільне спалювання заборонено Правилами благоустрою та санітарного стану м. Вінниці. Муніципальна поліція відстежує такі випадки і складає відповідні протоколи про адміністративні порушення.  
Шановні громадяни, закликаємо вас, будь ласка, відмовтеся від підпалів сухої трави та інших рослинних залишків, а також сміття – це небезпечно!