2 лютого – міжнародний день водно-болотних угідь. - 1 Лютого 2010

В цьому році за пропозицією Рамсарської конвенції Всесвітній день водно-болотних угідь відзначається під девізом "Піклування про водно-болотні угіддя є відповіддю змінам клімату".

З 02 лютого 1971 року розпочала свій відлік "Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів". У світі цей документ відомий під назвою Рамсарська конвенція (за назвою іранського міста Рамсар, де документ був підписаний).

Під водно-болотними угіддями розуміють райони маршів, боліт, драговин, торфовищ або водойм - природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонкуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких не перевищує шість метрів.

Масове, науково не обґрунтоване, осушення боліт, що розпочалося з 50-х років двадцятого століття, викликало доволі негативні наслідки для природи. Серед них значне пониження рівня ґрунтових вод, всихання навколишніх лісів, ерозія ґрунтів та зміна ландшафту в цілому. Кількість якісної питної води також в деяких випадках пов'язана з наявністю повноцінних природних болотних комплексів.

Спроби боротись з природою, вкладаючи значні ресурси для штучного перетворення заболочених ділянок в поле або, навпаки, у ставок мають місце і в наш час. Що ми втрачаємо, коли знищуємо болото? Болото це: · по-перше, постійне джерело чистої води; · болото є природним очищувачем води завдяки його фiльтрувальнiй та адсорбцiйнiй спроможності; · по-друге, різноманітні тварини, риби, птахи, рідкісні рослини. Як приклад, можна згадати озеро Сиваш – водно-болотне угіддя світового значення, де за час перельотів, з серпня до кінця листопада, відпочивають і годуються мільйони птахів; · водно-болотні угіддя мають також велике господарське значення, зокрема, у відтворенні запасів цінних видів риб та мисливських птахів і звірів. Тобто, болота, особливо високотравні, мають надзвичайну здатність до очистки води.

Роль водно-болотних екосистем у збереженні біорізноманіття, у кліматорегулюючих процесах, у процесах очищення води, формуванні та регуляції стоку річок важко переоцінити. Нині, коли життя показало хибність політики масового осушення болотних масивів, змінюється оцінка ролі боліт.

Розпочато роботи для їх збереження, охорони й відтворення. Україна є однією із більш ніж 120 країн - договірних сторін Рамсарської конвенції. Основні напрями діяльності України щодо збереження водно-болотних екосистем проголошені у Концепції збереження біологічного різноманіття України. До завдань концепції, зокрема, належать: проведення інвентаризації цінних водно-болотних угідь, розробка і вжиття заходів щодо їх охорони та відновлення, визначення потенційних Рамсарських угідь.

На сьогодні в Україні більше двох десятків цінних водно-болотних угідь, яким надано статус Рамсарських водно-болотних угідь міжнародного значення. І хоча в Україні є чималі за площею водно-болотні угіддя природного походження (північне полісся та Причорномор'я), Вінниччина до жодної з цих зон не належить. Тому роль нечисленних, малохарактерних для нашого регіону, водно-болотних угідь, які ми маємо, важко переоцінити.

Загалом, розташування Вінницької області в межах Правобережного Лісостепу сприяє великому біологічному різноманіттю. Але оскільки територія зазнає значного антропогенного впливу, більшість природних ділянок розташована локально. Серед них площі водно-болотних угідь займають невеликий відсоток. В окремих місцях спостерігається висока концентрація водно-болотних видів птахів та рідкісних і цінних видів рослин.

Держуправлінням охорони природи у Вінницькій області протягом останніх років проводиться робота з наукових досліджень таких територій та надання їм відповідного статусу угідь міжнародного, загальнодержавного, регіонального чи місцевого значення. Результатом таких обстежень став складений перелік територій області, які можуть мати високу цінність для збереження водно-болотних екосистем та можуть відповідати критеріям водно-болотних угідь міжнародного значення. Такі території дуже мальовничі, з різноманітною живністю і птаством, їх вкрай необхідно перевести до розряду заповідних зон.

А для бажаючих там можна влаштувати зелені стежини. Городяни могли б на власні очі пересвідчитися, що болото — це не загниваюча місцина, а живий організм, багатий й прекрасний.

У цьому зв'язку серед вже діючих на території області заповідних об'єктів варто згадати: · Буго-Деснянський загальнозоологічний заказник – водно-болотний комплекс рослинного й тваринного світу, де гніздиться велика колонія сірої чаплі; · Згарський загальнозоологічний заказник – ділянка річки Згар, де збереглися в природному стані водно-болотні угіддя, де зростають сальвінія плаваюча, зозулинець блощичний. Зустрічаються ходуличник, копиця, коровайка; · "Горобовецький" – балкове болото з цінним, рідкісним в області, місцем зростання осоки волотчастої, має водорегулююче значення.

І наостанок варто сказати про територію Рамсарських угідь, що межує з нашою областю. Вона розташована в Молдові в долині Дністра, на проміжку між Унгурєм та Холошницею. Пропозиції до Секретаріату Рамсарської Конвенції щодо надання цим землям статусу Рамсарських угідь, першою внесла молдовська сторона (й отримала його), хоча українські дослідження на цій території розпочалися раніше.

За оцінкою фахівців дана частина басейну річки є особливо цінною для водно-болотних видів птахів, де зустрічаються птахи 205 видів, з яких 113 – гніздиться. До Червоної книги Всесвітнього союзу охорони природи занесені 9 видів, до Червоної книги України – 24. В деякі періоди року кількість птахів на цій дільниці річки сягає понад 20 тисяч. 57 видів включені в перелік Боннської конвенції про охорону мігруючих видів диких тварин.

Протягом декількох років Держуправлінням охорони природи у Вінницькій області проводились роботи з надання заповідного статусу відповідній (до Рамсарських угідь на молдовському березі) ділянці на українській стороні долини Дністра. 10 грудня 2009 року Вінницька обласна Рада прийняла рішення про створення регіонального ландшафтного парку "Дністер", площею понад п'ять тисяч гектарів. Парк розташований на території міста Могилева-Подільського та трьох сільських рад Могилів-Подільського району. Найближчим часом планується розширити межі парку майже до міста Ямпіль.

Так склалось, що більшість природно-заповідних територій Вінниччини розташовані на землях лісового фонду, тому вивчення гідрологічних об'єктів та водно-болотних угідь з метою подальшого їх заповідання є сьогодні для нас пріоритетним завданням.

Рішенням Вінницької обласної ради 10 грудня 2009 року також створено гідрологічну пам’ятку природи „Джерело „Гронова криниця”; регіональний ландшафтний парк "Середнє Побужжя" у межах річкової долини Південного Бугу площею понад дві з половиною тисячі гектарів; змінено статус пам’ятки природи „Джерело „Ревуха” – відтепер це гідрологічний заказник місцевого значення.

В планах Держуправління створення нових заповідних об'єктів у гирлі та долинах малих річок. Маємо немало ділянок річкових долин, що сильно заболочені, частина русла багатьох річок запруджена та перетворена на каскад ставків, які, як правило, оточені заболоченими ділянками з суцільними рогозово-очеретяними заростями, на плесах відкритої води можна бачити ряску малу, ряску триборозенчату, латаття біле. Серед водно-болотних видів птахів можна згадати чаплю білу й чаплю сіру, чепуру малу, крижня, лебедя шипуна, кілька видів пірникози, курочку водяну, пастушка, лиску та багато інших видів.

Маємо території, де під час весняної та осінньої міграції скупчується до кількох тисяч різних видів водно-болотних птахів. Там перелітні птахи знаходять їжу та відпочинок. Тваринний світ може бути представлений ондатрою, видрою річковою, бобром звичайним.

А ще болото може бути прекрасним місцем відпочинку. Наприклад, голландці на одній з ділянок, яку вони відвоювали у моря, залишили болото. За рік там буває мільйон туристів. – екотуризм може давати великі гроші. А нам в Україні, та й на Вінниччині, є що показати. І набагато дешевше буде зберегти те, що маємо, аніж потім його відновлювати.