|
День пам'яті жертв Голодомору та політичних репресій схиляє голови та прапори, запалює свічки, вшановуючи мільйони безвинних душ, які полягли голодною смертю на родючій українській землі. Й саме дякуючи щедрій землі, природі-годувальниці мільйони змогли вижити в пеклі голоду – виснажені, хворі, схожі на привидів люди з трави та бур’яну варили баланду, куди клали, якщо була, мерзлу картоплю, пекли млинці з хрону, борщ з лободи та кропиви, просто жували кропиву та інші дикоростучі рослини. |
| | | Майже в кожній родині пам'ятають й бережуть історії про те, як матінка-природа врятувала багатьох від лютої смерті. Вона до кількох зерняток додавала кропиви, лободи або калачиків – виходила юшка. Пам'ятають лободу, яку й саму товкли в ступі, дрібно різали, вижимали, ліпили коржики і пекли. Пам'ятають козелець, корінь якого є їстівним – його трохи підсмажували на вогні і він пахнув хлібом. Пам'ятають мелені жолуді, товчене сушене листя верби, кору дерев, галушки з береста, молоді гілочки, оладки з березки. Пам'ятають гриби, ягоди, відвар з хвої, листя з вишень. З трави робили "млинці". Із спогадів тих, хто пережив трагедію: "Насічемо трави і з водичкою ліпиш його, щоб воно трималося купи, а воно не держиться. І на сковороду. А сковорода суха - немає ж ні жиру, нічого. Воно наче піджарене, наче зварене. То таке ми замість хліба їли". Твкож збирали коріння, чистили його й варили. Ловили ховрахів, мишей, їжаків, горобців, граків, пацюків, жаб, збирали черепашки. Держуправління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області закликає пам'ятати про цілющу й рятівну силу природи та просить кожного зробити все, що від нього залежить, аби зберегти й примножити її щедроти. |