17 червня міжнародна спільнота відзначає Всесвітній день боротьби з опустелюванням та засухами. Саме в цей день у 1994 році прийнята Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням, яка є однією з найбільших міжнародних угод природоохоронного спрямування. На сьогоднішній день її сторонами є 193 країни світу. 
Однак і сьогодні деградація земель та опустелювання, причиною яких є виснажлива експлуатація ґрунтів та нераціональна вирубка лісів, залишаються однією з найбільших проблем світу. 
В Україні процеси деградації земель поширені на всій території. Найбільш масштабними є ерозія та забруднення. 
На Вінниччині ерозійні процеси зумовлені, по-перше, високим розміщенням її території над рівнем моря, по-друге, тим, що до складу ґрунтоутворюючих порід переважно входять леси та лесовидні суглинки, які легко розмиваються водою. Хоча площа малопродуктивних та деградованих земель, які підлягають консервації, складає лише 2,9% від загальної площі області, охорона та відтворення родючості ґрунтів залишається для регіону актуальним напрямком природоохоронної діяльності. 
Практичні землеохоронні заходи передбачені рядом обласних програм: Регіональною програмою охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів на 2013–2018 роки та Регіональною програмою використання коштів на освоєння земель для сільськогосподарських та лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь і охорони земель, проведення нормативної грошової оцінки землі, інвентаризації земель у Вінницькій області на 2016-2020 роки.
Програмами передбачено збільшення площі лісів, резервування та охорона земель з ділянками природної степової рослинності; оздоровлення витоків річок; встановлення на місцевості меж прибережно-захисних смуг; збереження водно-болотних угідь тощо. За даними головного управління Держгеокадастру Вінницькій області сьогодні під заліснення може бути надано 3926,6 тисяч гектарів заболочених та еродованих земель на схилах більше 7 градусів. 
Важливим напрямком охорони земель є впровадження еколого-економічних сівозмін. Адже саме вони дозволяють підтримувати оптимальний гумусовий та фізико-хімічний стан ґрунтового покриву, підтримувати баланс поживних речовин і вологи. Відповідно до 22 статті Земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених проектів землеустрою, які забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. З 2015 року такі вимоги поширюються на всіх землекористувачів, які здійснюють товарне сільськогосподарське виробництво.
За даними головного управління Держгеокадастру на початок 2016 року розроблено 119 проектів землеустрою щодо еколого-економічного обґрунтування сівозмін. Тобто 119 сільгоспвиробників працюють на землі із дотриманням сівозміни. На розробку таких проектів укладено 359 договорів з проектними організаціями. У цьому зв’язку варто також згадати про необхідність регулювання вирощування рапсу, соняшника, сої та кукурудзи.
Збереженню земель сприяє встановлення на місцевості меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг. Дотримання правил господарювання у водоохоронних зонах та прибережних захисних смугах дозволяє зберегти водні об’єкти в природному стані, що, в свою, чергу, підтримує водний баланс ґрунтів. Програмами передбачено кошти на проведення таких робіт, однак на сьогоднішній день вони практично не фінансуються державним та місцевими бюджетами. Така ситуація сприяє розорюванню прибережних територій і, як наслідок, замуленню водних об’єктів.
В законі України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України» передбачено зменшення орних земель на 5–10 відсотків за рахунок виведення з їх складу схилів крутизною більш як 3 градуси та земель водоохоронних зон; консервації деградованих та малопродуктивних сільськогосподарських угідь з подальшим їх залісненням у лісовій та лісостеповій зонах та залуженням у степовій зоні. Тобто Стратегія чітко визначила, що заліснення і залуження, яке спрямоване на покращення ґрунтів, повинно проводитися за рахунок ріллі на схилах, а не за рахунок пасовищ та сіножатей. Для території нашої області, яка відноситься до лісостепу, необхідним є як заліснення так і залуження. Разом з тим у чинному законодавстві прямої заборони розорювати схили крутизною від 3 до 7 градусів немає, а є тільки обмеження їхнього розорювання (ст.47 Закону України «Про охорону земель»). Тому необхідно передбачати обмеження використання таких схилів, а також компенсації втрат, яких зазнають власники цих земель. 
30 березня 2016 року розпорядженням Кабінету Міністрів України затверджений Національний план дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням. План визначив перелік першочергових заходів, серед яких є заходи, що вже згадані вище, а також надання окремим водно-болотним угіддям статусу міжнародного значення, відновлення природних ресурсів в їх межах та створення нових та розширення площі існуючих територій та об’єктів природно-заповідного фонду. На сьогодні площа природо-заповідного фонду Вінниччини складає понад 60 тисяч гектарів або 2,24% від території області. 
Також у 2016 році Україна стала учасником міжнародної програми у сфері боротьби з деградацією земель та опустелюванням. Метою Програми є досягнення нейтрального рівня деградації земель відповідно до національних обставин і пріоритетів розвитку. Для допомоги учасникам Програми будуть надані дані Європейського космічного агентства, Спільного центру досліджень Європейської комісії, Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) і Організації об’єднаних націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО), можлива фінансова підтримка. На сьогодні до Програми приєдналася 91 країна.

Відновлення, збереження та підвищення продуктивності ґрунтів неможливе без секторального співробітництва. Економічне стимулювання власників земель до раціонального землекористування; встановлення відповідальності за зниження якості ґрунтів; запровадження й поширення органічного землеробства та сертифікації продукції, яка є екологічно-чистою; заборона глибокої оранки ґрунтів – завдання, які є спільними для центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, наукових установ, громадських організацій, землевласників і землекористувачів. Тільки вирішуючи їх разом, можна досягти для земель та агроландшафтів нашого регіону високопродуктивного, екологічно збалансованого, стійкого стану. 
Цього року гаслом Всесвітнього дня боротьби з опустелюванням є «Збережемо Землю! Відновимо землі! Разом!»