Саме з 2 лютого 1971 року розпочала свій відлік "Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів". У світі цей документ відомий під назвою Рамсарська конвенція (за назвою іранського міста Рамсар, де документ був підписаний).

Під водно-болотними угіддями розуміють райони маршів, боліт, драговин, торфовищ або водойм - природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонкуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких не перевищує шість метрів.  

Масове, науково не обґрунтоване, осушення боліт, що розпочалося з 50-х років двадцятого століття, викликало доволі негативні наслідки для природи. Серед них значне пониження рівня ґрунтових вод, всихання навколишніх лісів, зникнення деяких цінних болотних трав, ерозія ґрунтів й небажана зміна ландшафту в цілому. Кількість якісної питної води також в деяких випадках напряму пов'язана з наявністю повноцінних природних болотних комплексів.

Спроби боротись з природою, вкладаючи значні ресурси для штучного перетворення заболочених ділянок  в поле або, навпаки, у ставок мають місце і в наш час. Що ми отримуємо і що втрачаємо, коли знищуємо болото?

Болото це: 

·        по-перше, постійне джерело чистої води;

·        по-друге, різноманітні тварини, риби, птахи, рідкісні рослини. Так, усі знають Сиваш. Але мало кому відомо, що це — водно-болотне угіддя світового значення, де за час перельотів, з серпня до кінця листопада, відпочивають і годуються мільйони птахів;

·        по-третє, болото є природним очищувачем води завдяки його фiльтрувальнiй та адсорбцiйнiй спроможності;

·        водно-болотні угіддя мають також велике господарське значення, зокрема, у відтворенні запасів цінних видів риб та мисливських птахів і звірів.

Тобто, болота, особливо високотравні, мають надзвичайну здатність до  очистки води. Роль водно-болотних екосистем у збереженні  біорізноманіття, у кліматорегулюючих процесах, у процесах очищення води, формуванні та регуляції стоку річок важко переоцінити.

А ще болото може бути прекрасним місцем  відпочинку. Наприклад, голландці на одній з ділянок, яку вони відвоювали у моря, залишили болото. За рік там  буває мільйон туристів. – екотуризм може давати   дуже великі гроші. Ми ж маємо лише перші несміливі спроби.  А нам в Україні, та й на Вінниччині,  є що показати. І набагато дешевше буде зберегти те, що маємо, аніж потім його відновлювати.

Нині, коли життя пока­зало хибність політики масового осушення болотних масивів, змінюється оцінка ролі боліт. Розпочато роботи для їх збережен­ня, охорони й відтворення.

   Україна є однією із більш ніж 120 країн - договірних сторін Рамсарської конвенції. Основні напрями діяльності України щодо збереження водно-болотних екосистем проголошені у Концепції збереження біологічного різноманіття України. До завдань концепції, зокрема, належать: проведення інвентаризації цінних водно-болотних угідь, розробка і вжиття заходів щодо їх охорони та відновлення, визначення потенційних Рамсарських угідь. На сьогодні в Україні більше двох десятків цінних водно-болотних угідь, яким надано статус Рамсарських водно-болотних угідь міжнародного значення.

 І хоча в Україні є чималі за площею водно-болотні угіддя природного походження  (північне полісся та Причорномор'я),  Вінниччина до жодної з цих зон не належить.

Тому роль нечисленних, малохарактерних для нашого регіону, водно-болотних угідь, які ми маємо, важко переоцінити.

Загалом, розташування Вінницької області в межах Правобережного Лісостепу сприяє великому біологічному різноманіттю. Але оскільки територія зазнає значного антропогенного впливу, окремі природні та напівприродні ділянки розташовані локально. Серед них площі водно-болотних угідь займають невеликий відсоток. На окремих таких ділянках спостерігається висока концентрація водно-болотних видів птахів та поширення бага­тьох рідкісних і цінних видів рослин, зокрема, реліктів льодовикового періоду.

  Держуправлінням охорони природи у Вінницькій області протягом останніх років проводиться робота з наукових досліджень таких територій та надання їм відповідного статусу угідь міжнародного, загальнодержавного, регіонального чи місцевого значення.  Результатом таких обстежень став складений перелік територій області, які можуть мати високу цінність для збереження водно-болотних екосистем та можуть відповідати критеріям водно-болотних угідь міжнародного значення.     

Такі території дуже мальовничі, з різноманітною живністю і птаством, їх вкрай необхідно  перевести до розряду заповідних зон.  А для бажаючих там можна влаштувати зелені стежини.  Городяни могли б на власні очі пересвідчитися, що болото — це не загниваюча  місцина, а живий організм, багатий й прекрасний.   

У цьому зв'язку серед вже діючих на території області заповідних об'єктів варто згадати:

·        Буго-Деснянський загальнозоологічний заказник – водно-болотний комплекс рослинного й тваринного світу, де гніздиться велика колонія сірої чаплі;

·        Згарський загальнозоологічний заказник – ділянка річки Згар, де збереглися в природному стані водно-болотні угіддя, де зростають сальвінія плаваюча, зозулинець блощичний. Зустрічаються ходуличник, копиця, коровайка;

·        "Горобовецький" –  балкове болото з цінним, рідкісним в області, місцем зростання осоки волотчастої,  має водорегулююче значення.

І наостанок варто сказати про територію Рамсарських угідь, що межує з нашою областю.  Вона розташована в Молдові в долині Дністра, на проміжку між Унгурєм та Холошницею. Пропозиції до Секретаріату Рамсарської Конвенції щодо надання цим землям статусу Рамсарських угідь, першою внесла молдовська сторона (й отримала його), хоча українські дослідження на цій території розпочалися раніше. 

За оцінкою фахівців дана частина басейну річки є особливо цінною для водно-болотних видів птахів, де зустрічаються птахи 205 видів, з яких 113 – гніздиться. До Червоної книги Всесвітнього союзу охорони природи занесені 9 видів,  до Червоної книги України – 24. В деякі періоди року кількість птахів на цій дільниці річки сягає понад 20 тисяч. 57 видів включені в перелік Боннської конвенції про охорону мігруючих видів диких тварин.    Наразі Держуправлінням охорони природи у Вінницькій області проводяться роботи з надання заповідного статусу відповідній ділянці на українській стороні долини Дністра.